Фінансова звітність Товариства є фінансовою звітністю загального призначення, яка сформована з метою достовірно подання фінансового стану, фінансових результатів діяльності та грошових потоків Товариства для задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Концептуальною основою фінансової звітності Товариства за період, що закінчився 31 грудня 2025 року, є Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та Тлумачення (КТМФЗ, ПКТ), видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО), в редакції чинній на 1 січня 2025 року, що офіційно оприлюдненні на веб-сайті Міністерства фінансів України. Підготовлена Товариством фінансова звітність чітко та без будь-яких застережень відповідає всім вимогам чинних МСФЗ з врахуванням змін, внесених РМСБО, дотримання яких забезпечує достовірне подання інформації в фінансовій звітності, а саме, доречної, достовірної, зіставної та зрозумілої інформації. При формуванні фінансової звітності Товариство керувалося також вимогами національних законодавчих та нормативних актів щодо організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, які не протирічать вимогам МСФЗ.

Ця фінансова звітність відображає поточну оцінку (судження) керівництва стосовно можливого впливу економічних умов на операції та фінансове положення Товариства та не містить будь-яких коригувань відображених сум, які були б необхідні, якби Товариство було неспроможним продовжувати свою діяльність та реалізовувало свої активи не в ході звичайної діяльності. Майбутні умови можуть відрізнятися від оцінок керівництва. Дана фінансова звітність не включає ніяких коригувань, які могли б мати місце як результат такої невизначеності. Про такі коригування буде повідомлено якщо вони стануть відомими і їх буде можливо оцінити. Ця фінансова звітність Товариства підготовлена виходячи з припущення безперервності діяльності, відповідно до якого реалізація активів і погашення зобов’язань відбувається в ході звичайної діяльності. Фінансова звітність не включає коригування, які необхідно було б провести в тому випадку, якби Товариство не могло продовжити подальше здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до принципів безперервності діяльності. Припущення про безперервність діяльності суб'єкта господарювання, що звітує, та про те, що ця діяльність триватиме в передбачуваному майбутньому. Як "передбачуване майбутнє" розглядають щонайменше період у 12 місяців. Таку саму вимогу містить і п.25 МСБО (IAS) 1: складаючи фінансову звітність, управлінський персонал повинен оцінювати здатність суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі. По суті, безперервність є: – по-перше, свідченням того, що підприємство є ліквідним і платоспроможним (здатне генерувати надходження грошових коштів у достатній кількості для погашення зобов'язань перед постачальниками, кредиторами, працівниками, державою тощо); – по-друге, демонструє відсутність планів та підстав для його ліквідації чи припинення. Методи подання інформації у фінансових звітах. Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня, складена у тисячах гривень, округлених до цілих тисяч. Перелік та назви форм фінансової звітності Товариства відповідають вимогам, встановленим МСБО (IAS) 1 "Подання фінансової звітності". Звіт про сукупний дохід передбачає подання витрат, визнаних у прибутку або збитку, за класифікацією, основаною на методі "функції витрат" або "собівартості реалізації", згідно з яким витрати класифікують відповідно до їх функцій як частини собівартості. Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень та грошових виплат формується на підставі облікових записів. Склад та елементи фінансової звітності Перелік та назви форм фінансової звітності Фонду: Баланс (Звіт про фінансовий стан) — відображається інформація про фінансове становище Фонду на певну дату. Звіт про фінансові результати - відображається інформація про доходи, витрати та фінансові результати діяльності за звітний період. Звіт про pyx грошових коштів - відображається інформація про зміни у власному капіталі протягом звітного періоду. Звіт про власний капітал відображається інформація про надходження i вибуття грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду. Примітки - розкривається інформації про діяльність Фонду. Основними елементами фінансових звітів є такі: активи; зобов’язання власний капітал; доходи, витрати, прибутки i збитки; pyx грошових коштів.

Рік, що закінчується 31 грудня 2025 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

4. Основні припущення, оцінки та судження При підготовці фінансової звітності Товариство здійснює оцінки та припущення, які мають вплив на елементи фінансової звітності, ґрунтуючись на МСФЗ, МСБО та тлумаченнях, розроблених Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності. Оцінки та судження базуються на попередньому досвіді та інших факторах, що за існуючих обставин вважаються обґрунтованими і за результатами яких приймаються судження щодо балансової вартості активів та зобов’язань. Хоча ці розрахунки базуються на наявній у керівництва Товариства інформації про поточні події, фактичні результати можуть зрештою відрізнятися від цих розрахунків. Області, де такі судження є особливо важливими, області, що характеризуються високим рівнем складності, та області, в яких припущення й розрахунки мають велике значення для підготовки фінансової звітності за МСФЗ, наведені нижче. 4.1. Судження щодо операцій, подій або умов за відсутності конкретних МСФЗ Якщо немає МСФЗ, який конкретно застосовується до операції, іншої події або умови, керівництво Товариства застосовує судження під час розроблення та застосування облікової політики, щоб інформація була доречною для потреб користувачів для прийняття економічних рішень та достовірною, у тому значенні, що фінансова звітність: • подає достовірно фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки Товариства; • відображає економічну сутність операцій, інших подій або умов, а не лише юридичну форму; • є нейтральною, тобто вільною від упереджень; • є повною в усіх суттєвих аспектах. Під час здійснення судження керівництво Товариства посилається на прийнятність наведених далі джерел та враховує їх у низхідному порядку: а) вимоги в МСФЗ, у яких ідеться про подібні та пов’язані з ними питання; б) визначення, критерії визнання та концепції оцінки активів, зобов’язань, доходів та витрат у Концептуальній основі фінансової звітності. Під час здійснення судження керівництво Товариства враховує найостанніші положення інших органів, що розробляють та затверджують стандарти, які застосовують подібну концептуальну основу для розроблення стандартів, іншу професійну літературу з обліку та прийняті галузеві практики, тією мірою, якою вони не суперечать вищезазначеним джерелам. Операції, що не регламентуються МСФЗ Товариством не здійснювались. 4.2. Судження щодо справедливої вартості активів Товариства Справедлива вартість інвестицій, що активно обертаються на організованих фінансових ринках, розраховується на основі поточної ринкової вартості на момент закриття торгів на звітну дату. В інших випадках оцінка справедливої вартості ґрунтується на судженнях щодо передбачуваних майбутніх грошових потоків, існуючої економічної ситуації, ризиків, властивих різним фінансовим інструментам, та інших факторів з врахуванням вимог МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості». 4.3. Судження щодо змін справедливої вартості фінансових активів Керівництво Товариства вважає, що облікові оцінки та припущення, які мають стосунок до оцінки фінансових інструментів, де ринкові котирування не доступні, є ключовим джерелом невизначеності оцінок, тому що: а) вони з високим ступенем ймовірності зазнають змін з плином часу, оскільки оцінки базуються на припущеннях керівництва щодо відсоткових ставок, волатильності, змін валютних курсів, показників кредитоспроможності контрагентів, коригувань під час оцінки інструментів, а також специфічних особливостей операцій; та б) вплив зміни в оцінках на активи, відображені в звіті про фінансовий стан, а також на доходи (витрати) може бути значним. Якби керівництво Товариства використовувало інші припущення щодо відсоткових ставок, волатильності, курсів обміну валют, кредитного рейтингу контрагента, дати оферти і коригувань під час оцінки інструментів, більша або менша зміна в оцінці вартості фінансових інструментів у разі відсутності ринкових котирувань мала б істотний вплив на відображений у фінансовій звітності чистий прибуток та збиток. Розуміючи важливість використання облікових оцінок та припущень щодо справедливої вартості фінансових активів в разі відсутності вхідних даних щодо справедливої вартості першого рівня, Керівництво Товариства планує використовувати оцінки та судження які базуються на професійній компетенції працівників Підприємства, досвіді та минулих подіях, а також з використанням розрахунків та моделей вартості фінансових активів. Залучення зовнішніх експертних оцінок щодо таких фінансових інструментів де оцінка, яка базується на професійній компетенції, досвіді та розрахунках є недостатньою, на думку Керівництва є прийнятним та необхідним. Використання різних маркетингових припущень та/або методів оцінки також може мати значний вплив на передбачувану справедливу вартість. 4.4. Судження щодо очікуваних термінів утримування фінансових інструментів Керівництво Товариства застосовує професійне судження щодо термінів утримання фінансових інструментів, що входять до складу фінансових активів. Професійне судження за цим питанням ґрунтується на оцінці ризиків фінансового інструменту, його прибутковості й динаміці та інших факторах. Проте існують невизначеності, які можуть бути пов’язані з призупиненням обігу цінних паперів, що не є підконтрольним керівництву Товариства фактором і може суттєво вплинути на оцінку фінансових інструментів. 4.5. Використання ставок дисконтування Ставка дисконту - це процентна ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдине значення теперішньої (поточної) вартості, яка є базою для визначення ринкової вартості бізнесу. З економічної точки зору, в ролі ставки дисконту є бажана інвестору ставка доходу на вкладений капітал у відповідні з рівнем ризику подібні об'єкти інвестування, або - ставка доходу за альтернативними варіантами інвестицій із зіставляння рівня ризику на дату оцінки. Ставка дисконту має визначатися з урахуванням трьох факторів: а) вартості грошей у часі; б) вартості джерел, які залучаються для фінансування інвестиційного проекту, які вимагають різні рівні компенсації; в) фактору ризику або міри ймовірності отримання очікуваних у майбутньому доходів. Визначення ставки дисконтування на рівні ринкової ставки відсотка, яка використовується в операціях з аналогічними активами: якщо підприємство регулярно, постійно користується позиками від фінансових та банківських установ, для ставки дисконту тільки за такими чи подібними позиками можливо брати відсоткову ставку, за якими отримуються такі позики цим підприємством. Про рівень ринкових ставок у певний період свідчать також статистичні дані банків оприлюднені на офіційному вебсайті Національного банку України. Для застосування ставок при розрахунку дисконтуванню використовується сайт НБУ статистика фінансових ринків https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial#2fs 4.6. Судження щодо виявлення ознак знецінення активів Відносно фінансових активів, які оцінюються за амортизованою вартістю, Товариство на дату виникнення фінансових активів та на кожну звітну дату визначає рівень кредитного ризику. Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовими активами, які оцінюються за амортизованою вартістю, у розмірі очікуваних кредитних збитків за весь строк дії фінансового активу (при значному збільшенні кредитного ризику/для кредитно-знецінених фінансових активів) або 12-місячними очікуваними кредитними збитками (у разі незначного зростання кредитного ризику). Зазвичай очікується, що очікувані кредитні збитки за весь строк дії мають бути визнані до того, як фінансовий інструмент стане прострочений. Як правило, кредитний ризик значно зростає ще до того, як фінансовий інструмент стане простроченим або буде помічено інші чинники затримки платежів, що є специфічними для позичальника, (наприклад, здійснення модифікації або реструктуризації). Кредитний ризик за фінансовим інструментом вважається низьким, якщо фінансовий інструмент має низький ризик настання дефолту, позичальник має потужній потенціал виконувати свої договірні зобов'язання щодо грошових потоків у короткостроковій перспективі, а несприятливі зміни в економічних і ділових умовах у довгостроковій перспективі можуть знизити, але не обов’язково здатність позичальника виконувати свої зобов'язання щодо договірних грошових потоків. Фінансові інструменти не вважаються такими, що мають низький кредитний ризик лише на підставі того, що ризик дефолту за ними є нижчим, ніж ризик дефолту за іншими фінансовими інструментами Товариства або ніж кредитний ризик юрисдикції, в якій Товариство здійснює діяльність. Очікувані кредитні збитки за весь строк дії не визнаються за фінансовим інструментом просто на підставі того, що він вважався інструментом із низьким кредитним ризиком у попередньому звітному періоді, але не вважається таким станом на звітну дату. У такому випадку Товариство з'ясовує, чи мало місце значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання, а отже чи постала потреба у визнанні очікуваних кредитних збитків за весь строк дії. Очікувані кредитні збитки відображають власні очікування Товариства щодо кредитних збитків.

Зміни щодо очікуваних кредитних збитків

Фінансова звітність Товариства затверджена до випуску (з метою оприлюднення) керівником Товариства 27 лютого 2025 року.

Підтвердження відповідності. Дана фінансова звітність була підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності ("МСФЗ"), випущених Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ("РМСБО"), та пояснень, опублікованих Міжнародним Комітетом з тлумачення фінансової звітності ("МКТФЗ") та вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16 липня 1999 року щодо складання фінансової звітності. Функціональна валюта та валюта подання. Фінансова звітність представлена в українській гривні, що є функціональною валютою Товариства. Вся фінансова інформація представлена в українських гривнях, округлених до найближчої тисячі, якщо не вказано інше.

Справедлива вартість фінансових інструментів в порівнянні з їх балансовою вартістю

Товариство складає Звіт про рух грошових коштів згідно МСФЗ 7 "Звіт про рух грошових коштів" прямим методом, згідно з яким розкривається інформація про основні класи валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів.

Залишку грошових коштів, недоступних до використання не має.

Чистий рух грошових коштів за звітний період склав 136,0 тис. грн.

6.3.1. До складу рядка 3095 "Інші надходження" увійшли:

6.3.2. До складу рядка 3190 "Інші витрачання" увійшли:

Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти. Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак: • Керівництво Товариства сподівається погасити зобов’язання або зобов’язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду; • Керівництво Товариства не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду. Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань. Поточні зобов’язання оцінюються у подальшому за амортизованою вартістю. Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Фінансові зобов’язання - класифікація. Товариство після первісного визнання оцінює та відображає в бухгалтерському обліку всі фінансові зобов’язання за амортизованою собівартістю, за винятком: 1) фінансових зобов’язань, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки; 2) фінансових зобов’язань, які виникають, якщо передавання фінансового активу не відповідає умовам припинення визнання або застосовується принцип продовження участі; 3) договорів фінансової гарантії, аваля, поручительства; 4) зобов’язань з кредитування за ставкою, нижче ринкової; 5) умовної компенсації, визнаної покупцем під час об’єднання бізнесів, до якої застосовується Міжнародний стандарт фінансової звітності 3 “Об’єднання бізнесу”. Така умовна компенсація в подальшому оцінюється за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки. Проценті витрати за фінансовими зобов’язаннями, що відносяться до категорії оцінюваних за амортизованою собівартістю, визнаються з використанням ефективної ставки відсотка у складі доходів або витрат. Фінансові зобов’язання можуть оцінюватись за справедливою вартістю з переоцінкою через прибутки/збитки в наступних випадках: 1) за похідними фінансовими інструментами; 2) в разі, якщо вони створені або придбані з метою наступного продажу або зворотного викупу.

Кредитний ризик – ризик того, що одна сторона контракту про фінансовий інструмент не зможе виконати зобов’язання і це буде причиною виникнення фінансового збитку іншої сторони. Кредитний ризик притаманний таким фінансовим інструментам, як поточні та депозитні рахунки в банках, облігації та дебіторська заборгованість. Основним методом оцінки кредитних ризиків керівництвом Товариства є оцінка кредитоспроможності контрагентів, для чого використовуються кредитні рейтинги та будь-яка інша доступна інформація до їх спроможності виконувати боргові зобов’язання. Товариство використовує наступні методи управління кредитними ризиками: • ліміти щодо боргових зобов’язань за класами фінансових інструментів; • ліміти щодо боргових зобов’язань перед одним контрагентом (або асоційованою групою); • ліміти щодо вкладень у фінансові інструменти в розрізі кредитних рейтингів за Національною рейтинговою шкалою; • ліміти щодо розміщення депозитів у банках з різними рейтингами та випадки дефолту та неповернення депозитів протягом останніх п’яти років. Кредитний ризик станом на 31.12.2025 року Компанією не застосовувався.

I8002007

Відповідно до МСФЗ 8 “Операційні сегменти” Підприємство визначає єдиний операційний сегмент. Операційний сегмент стосується основного виду економічної діяльності - Основним видом діяльності Товариства є надання послуг з управління активами інституційних інвесторів.

Після звітної дати не відбулося жодних подій, які справили б істотний вплив на показники фінансової звітності Товариства та вимагають розкриття інформації згідно МСБО 10 «Події після звітного періоду» в примітках до цієї фінансової звітності.

I8002007

5.1. Методики оцінювання та вхідні дані, використані для складання оцінок за справедливою вартістю

Товариство здійснює виключно безперервні оцінки справедливої вартості активів та зобов'язань, тобто такі оцінки, які вимагаються МСФЗ 9 та МСФЗ 13 у звіті про фінансовий стан на кінець кожного звітного періоду.

5.2. Інші розкриття, що вимагаються МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості"

Справедлива вартість фінансових інструментів в порівнянні з їх балансовою вартістю

Ця фінансова звітність Товариства підготовлена виходячи з припущення безперервності діяльності, відповідно до якого реалізація активів і погашення зобов’язань відбувається в ході звичайної діяльності. Фінансова звітність не включає коригування, які необхідно було б провести в тому випадку, якби Товариство не могло продовжити подальше здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до принципів безперервності діяльності. Припущення про безперервність діяльності суб'єкта господарювання, що звітує, та про те, що ця діяльність триватиме в передбачуваному майбутньому. Як «передбачуване майбутнє» розглядають щонайменше період у 12 місяців. Таку саму вимогу містить і п.25 МСБО (IAS) 1: складаючи фінансову звітність, управлінський персонал повинен оцінювати здатність суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі. По суті, безперервність є: – по-перше, свідченням того, що підприємство є ліквідним і платоспроможним (здатне генерувати надходження грошових коштів у достатній кількості для погашення зобов'язань перед постачальниками, кредиторами, працівниками, державою тощо); – по-друге, демонструє відсутність планів та підстав для його ліквідації чи припинення. 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала широкомасштабне військове вторгнення в Україну по всій довжині спільного кордону – з території росії, білорусі, а також анексованого Криму. Таким чином, вплив війни на бізнес залежить від розвитку подій на фронтах. Уряд, НБУ, НКЦПФР приймають рішення покликанні мінімізувати негативний вплив наслідків військової агресії російської федерації проти України та сприяти стабільності економіки і ринків капіталу. У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX , який кожні три місяця продовжується Торгово-промислова палата визнає військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинам. Зазначені обставини є форс-мажорними (надзвичайними, невідворотними) з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення для всіх без винятку суб’єктів господарювання. На дату оприлюднення звіту Товариство не має намірів ліквідуватися або припинити діяльність, невизначеності щодо подій чи умов, які можуть спричинити значний сумнів щодо здатності Товариства продовжувати діяльність на безперервній основі немає. Ця фінансова звітність відображає поточну оцінку (судження) керівництва стосовно можливого впливу економічних умов на операції та фінансове положення Товариства та не містить будь-яких коригувань відображених сум, які були б необхідні, якби Товариство було неспроможним продовжувати свою діяльність та реалізовувало свої активи не в ході звичайної діяльності. Майбутні умови можуть відрізнятися від оцінок керівництва. Дана фінансова звітність не включає ніяких коригувань, які могли б мати місце як результат такої невизначеності. Про такі коригування буде повідомлено якщо вони стануть відомими і їх буде можливо оцінити. Припущення про безперервність діяльності: виходячи з вищевикладеного, керівництво вважає обґрунтованим складання цієї фінансової звітності на основі припущення, що Товариство є організацією, здатною продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

Кількість працівників станом на 31 грудня 2025р. та 31 грудня 2024р. складала 7 та 8 осіб, відповідно.

Станом на 31 грудня 2025 року та 31 грудня 2024 року статутний капітал Товариства сформований та сплачений грошовими коштами в повному обсязі в сумі 12 000 тис. грн., що становить суму не менше ніж 7 000 тис. грн. (згідно частини другої статті 63 Розділу VI Закону України від 05.07.2012, № 5080-VI "Про інститути спільного інвестування").

Станом на 31 грудня 2025р. та 31 грудня 2024р. учасниками Товариства були:

Управління капіталом Товариства спрямовано на досягнення наступних цілей:

*зберегти спроможність Товариства продовжувати свою діяльність так, щоб воно і надалі забезпечувало дохід для учасників Товариства та виплати іншим зацікавленим сторонам;

*забезпечити належний прибуток учасникам товариства завдяки встановленню цін на послуги Товариства, що відповідають рівню ризику;

* дотримання вимог до капіталу, встановлених регулятором, і забезпечення здатності Товариства функціонувати в якості безперервного діючого підприємства.

Товариство вважає, що загальна сума капіталу, управління яким здійснюється, дорівнює сумі капіталу, відображеного в балансі.

Склад власного капіталу на дату фінансової звітності 10 211 тис. грн.:

- Зареєстрований капітал (оплачений капітал) 12 000 тис. грн.

- Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)    (1789) тис. грн.

Аналіз результатів пруденційних показників діяльності КУА

         Відповідно до Рішення Національної комісії з цінних паперів та Компаніяового ринку  "Щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках" від 29.09.2022р. №  1221  ТОВ "КУА "Адвайта " здійснює розрахунок пруденційних нормативів, що використовуються для вимірювання та оцінки ризиків діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами).

        Станом на 31.12.2025 року розраховані Товариством значення пруден¬ційних нормативів діяльності Товариства становили:

Норматив ліквідності активів знаходить в межах норми.

Показники пруденційних нормативів, що застосовуються до Компанії відповідають нормативним значенням.

I8001007

I8001007

I8001007

При відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій і подій застосовується норми системи міжнародних стандартів фінансової звітності МСБО–МСФЗ (IAS–IFRS) починаючи з 2021 року, на підставі того, що вони не суперечать Закону України від 16 липня 1999 року № 996–XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Суттєві положення облікової політики Концептуальна основа: дана фінансова звітність була підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), випущених Радою з Міжнародних стандартів фінансової звітності (РМФСЗ), та Тлумачень і пояснень, опублікованих Міжнародним Комітетом з тлумачення фінансової звітності (МКТФЗ, ПКТ), що офіційно оприлюднені на веб-сайті Міністерства фінансів України. Фінансова звітність чітко і без будь-яких застережень відповідає вимогам чинних МСФЗ. При формуванні фінансової звітності Товариство керувалося також вимогами національних законодавчих та нормативних актів щодо організації та ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, які не суперечать вимогам МСФЗ. Фінансова звітність Товариства є фінансовою звітністю загального призначення. Підготовка фінансової звітності відповідно до МСФЗ вимагає від керівництва Товариства надання оцінок та припущень, що впливають на наведені в звітності суми активів та зобов’язань Товариства, розкриття умовних активів та зобов’язань станом на звітну дату і наведені у звітності суми доходів і витрат за звітний період. Фактичні результати можуть несуттєво відрізнятися від таких оцінок. При застосуванні облікової політики керівництво Товариства застосовувало власний розсуд та власні судження, що наведені нижче. Основоположними допущеннями при підготовці фінансових звітів Товариства відповідно до МСБО 1 є принцип нарахування та безперервність діяльності. Підготовлені Товариством фінансові звіти чітко та без будь-яких застережень відповідають всім вимогам чинних МСФЗ з врахуванням змін, внесених РМСБО станом на 01 січня 2025 року, дотримання яких забезпечує достовірне подання інформації в фінансовій звітності, а саме, доречної, достовірної, зіставної та зрозумілої інформації. При формуванні фінансових звітів Товариство керувалося також вимогами національних законодавчих та нормативних актів щодо організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, які не суперечать вимогам МСФЗ.

Товариство класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників: а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами; та б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу. Товариство визнає такі категорії фінансових активів: • фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку; • фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю. Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань: • фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю; • фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. З метою коректного визначення категорії, за якою мають класифікуватись фінансові активи, Товариство проводить наступні тестування та оцінки: «визначення бізнес-моделі» - оцінка, за допомогою якої Товариство визначає мету утримання портфелю фінансових активів; «тест характеристик передбачених договором грошових потоків» - тест, за допомогою якого аналізуються характеристики передбачених договором грошових потоків фінансового активу. За результатами визначення бізнес-моделі та результатами «тесту характеристик передбачених договором грошових потоків» визначається класифікація фінансового активу. Термін «бізнес-модель» визначає те, яким чином Товариство управляє фінансовими активами з метою отримання грошових потоків. Бізнес-модель визначається провідним управлінським персоналом Товариством та звичайно характеризує діяльність Банку, яку він проводить з метою досягнення поставлених цілей. Визначаються 2 основні бізнес-моделі: 1) бізнес-модель «утримання фінансових активів для отримання передбачених договором грошових потоків»; 2) бізнес-модель «утримання фінансових активів для отримання передбачених договором грошових потоків або продажу». Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю . При припиненні визнання фінансового активу повністю різниця між: а) балансовою вартістю (оціненою на дату припинення визнання) та б) отриманою компенсацією (включаючи будь-який новий отриманий актив мінус будь-яке нове взяте зобов’язання) визнають у прибутку або збитку. Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю, якщо він придбавається з метою одержання договірних грошових потоків і договірні умови фінансового активу генерують грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, який обліковується за амортизованою вартістю в межах суттєвості валюти балансу по короткострокової заборгованості в розмірі 10%.

Витрати за позиками, які не є частиною фінансового інструменту та не капіталізуються як частина собівартості активів, визнаються як витрати періоду. Товариство капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, як частина собівартості цього активу

Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень та грошових виплат формується на підставі облікових записів Товариства.

Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан Товариства. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним.

Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою. Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково. Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу. Товариство визнає поточні та відстрочені податки у капіталі, якщо податок належить до статей, які відображено безпосередньо у власному капіталі в тому самому чи в іншому періоді.

Амортизація основних засобів починається з місяця, наступного за місяцем, коли такий актив стає придатним до використання. Амортизація нараховується з використанням прямолінійного методу шляхом списання вартості, яка амортизується протягом строку корисного використання активу. При введенні в експлуатацію встановлюються індивідуальні терміни корисного використання для окремих основних засобів виходячи з дійсного стану таких об’єктів (будівлі та споруди 20-50 років, машини та устаткування 10-15 років, інструменти, прилади та інші основні засоби 4-8 років). Строки використання основних засобів переглядаються у випадках: -зміни економічних вигід від використання груп (видів) основних засобів – комісією; -при капіталізації витрат (або при частковому списанню) окремого об’єкта основних засобів – робочою комісією. Ліквідаційна вартість основних засобів визначається рівною нулю. Переоцінка здійснюється один раз на рік станом на 31 грудня при виникненні необхідності її проведення. Межу суттєвості для проведення переоцінки, а саме величину розриву між залишковою та справедливою вартістю основних засобів встановити на рівні 20 %. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Якщо у первинних документах, якими оформлюється придбання (виготовлення) основних засобів чи введення їх в експлуатацію безпосередньо не зазначається мета використання основного засобу (виробниче чи невиробниче використання), вважати, що основний засіб призначається для виробничого використання. У протилежному разі, якщо основний засіб призначається для невиробничого використання, про це обов'язково повинно бути зазначено у первинних документах, якими оформлюється придбання, виготовлення чи введення в експлуатацію таких невиробничих основних засобів.

При припиненні визнання фінансового активу повністю різниця між: а) балансовою вартістю (оціненою на дату припинення визнання) та б) отриманою компенсацією (включаючи будь-який новий отриманий актив мінус будь-яке нове взяте зобов’язання) визнають у прибутку або збитку.

Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках. Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання. Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті. Іноземна валюта – це валюта інша, ніж функціональна валюта. Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами. Подальша оцінка грошових коштів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості. Подальша оцінка еквівалентів грошових коштів, представлених депозитами, здійснюється за амортизованою собівартістю. Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ). У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду.

Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відсутність як забезпечення відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних. Пенсійні зобов'язання Відповідно до українського законодавства, Товариство нараховує внески на заробітну плату працівників до Пенсійного фонду. Поточні внески розраховуються як процентні відрахування із поточних нарахувань заробітної платні, такі витрати відображаються у періоді, в якому були надані працівниками послуги, що надають їм право на одержання внесків, та зароблена відповідна заробітна платня. Додатково Товариство не має недержавної пенсійної програми з визначеними внесками.

Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам. Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів. Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан. Витрати, понесені у зв’язку з отриманням доход, у визнаються у тому ж періоді що й відповідні доходи. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, вважаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів, робіт, послуг. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості товарів, виконаних робіт, є витратами звітного періоду. Фінансові витрати не капіталізуються, а визнаються витратами того періоду, у якому вони були здійснені Відсотки, дивіденди, збитки та прибутки, пов’язані з фінансовим інструментом або компонентом, який є фінансовим зобов’язанням, визнаються як дохід або витрати в прибутку чи збитку. Облік витрат здійснюється за видами діяльності з використанням на рахунків класу 9 «Витрати діяльності».

Справедлива вартість інвестицій, що активно обертаються на організованих фінансових ринках, розраховується на основі поточної ринкової вартості на момент закриття торгів на звітну дату. В інших випадках оцінка справедливої вартості ґрунтується на судженнях щодо передбачуваних майбутніх грошових потоків, існуючої економічної ситуації, ризиків, властивих різним фінансовим інструментам, та інших факторів з врахуванням вимог МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості». 4.3. Судження щодо змін справедливої вартості фінансових активів Керівництво Товариства вважає, що облікові оцінки та припущення, які мають стосунок до оцінки фінансових інструментів, де ринкові котирування не доступні, є ключовим джерелом невизначеності оцінок, тому що: а) вони з високим ступенем ймовірності зазнають змін з плином часу, оскільки оцінки базуються на припущеннях керівництва щодо відсоткових ставок, волатильності, змін валютних курсів, показників кредитоспроможності контрагентів, коригувань під час оцінки інструментів, а також специфічних особливостей операцій; та б) вплив зміни в оцінках на активи, відображені в звіті про фінансовий стан, а також на доходи (витрати) може бути значним. Якби керівництво Товариства використовувало інші припущення щодо відсоткових ставок, волатильності, курсів обміну валют, кредитного рейтингу контрагента, дати оферти і коригувань під час оцінки інструментів, більша або менша зміна в оцінці вартості фінансових інструментів у разі відсутності ринкових котирувань мала б істотний вплив на відображений у фінансовій звітності чистий прибуток та збиток. Розуміючи важливість використання облікових оцінок та припущень щодо справедливої вартості фінансових активів в разі відсутності вхідних даних щодо справедливої вартості першого рівня, Керівництво Товариства планує використовувати оцінки та судження які базуються на професійній компетенції працівників Підприємства, досвіді та минулих подіях, а також з використанням розрахунків та моделей вартості фінансових активів. Залучення зовнішніх експертних оцінок щодо таких фінансових інструментів де оцінка, яка базується на професійній компетенції, досвіді та розрахунках є недостатньою, на думку Керівництва є прийнятним та необхідним. Використання різних маркетингових припущень та/або методів оцінки також може мати значний вплив на передбачувану справедливу вартість. Фінансові активі, оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку (окрім випадків, коли їх оцінюють за амортизованою собівартістю), до них відносяться зокрема акції та частки (паї) капіталу інших суб’єктів господарювання, якщо відсоток володіння менш 20 %, фінансові активи, доступні для продажу. Витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання фінансового активу, не включаються до їх вартості при первісній оцінці для фінансових активів, які класифікуються як такі, що оцінюються за справедливою вартістю, а визнаються у складі прибутку або збитку. Після первісного визнання оцінюються за справедливою вартістю. Справедлива вартість активів, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі. Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, актив оцінюється за найменшим з біржових курсів, визначених та оприлюднених на кожному з організаторів торгівлі. При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних. Оцінка активів, що перебувають у біржовому списку організатора торгівлі і при цьому не мають визначеного біржового курсу на дату оцінки, здійснюється за останньою балансовою вартістю. Для оцінки активів, що не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі, та паїв (часток) господарських товариств за обмежених обставин наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість. Це може бути тоді, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні. Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, справедлива вартість визначається за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку. Неринкові активи, справедливу вартість яких неможливо визначити, обліковуються за собівартістю з вирахуванням збитків від знецінення, якщо вони є. Боргові цінні папери, які не допущені до торгівлі на організаторах торгівлі або які виключені з біржового списку організаторів торгівлі та на дату виключення не знаходились в активах ІСІ, оцінюються за первісною вартістю з урахуванням дохідності до погашення (або до викупу); Боргові цінні папери, які виключені з біржового списку організаторів торгівлі та на дату виключення знаходились в активах ІСІ, оцінюються за останньою балансовою вартістю з урахуванням дохідності до погашення (або до викупу); Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід.

Фінансові витрати включають витрати за фінансовими активами і зобов'язаннями. Фінансові витрати не капіталізуються, а визнаються витратами того періоду, у якому вони були здійснені

Фінансові доходи включають доходи за фінансовими активами і зобов'язаннями.

Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю, якщо він придбавається з метою одержання договірних грошових потоків і договірні умови фінансового активу генерують грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, який обліковується за амортизованою вартістю в межах суттєвості валюти балансу по короткострокової заборгованості в розмірі 10%. Фінансові активі, оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку (окрім випадків, коли їх оцінюють за амортизованою собівартістю), до них відносяться зокрема акції та частки (паї) капіталу інших суб’єктів господарювання, якщо відсоток володіння менш 20 %, фінансові активи, доступні для продажу. Витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання фінансового активу, не включаються до їх вартості при первісній оцінці для фінансових активів, які класифікуються як такі, що оцінюються за справедливою вартістю, а визнаються у складі прибутку або збитку. Після первісного визнання оцінюються за справедливою вартістю. Справедлива вартість активів, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі. Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, актив оцінюється за найменшим з біржових курсів, визначених та оприлюднених на кожному з організаторів торгівлі. При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних. Оцінка активів, що перебувають у біржовому списку організатора торгівлі і при цьому не мають визначеного біржового курсу на дату оцінки, здійснюється за останньою балансовою вартістю. Для оцінки активів, що не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі, та паїв (часток) господарських товариств за обмежених обставин наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість. Це може бути тоді, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні. Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, справедлива вартість визначається за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку. Неринкові активи, справедливу вартість яких неможливо визначити, обліковуються за собівартістю з вирахуванням збитків від знецінення, якщо вони є. Боргові цінні папери, які не допущені до торгівлі на організаторах торгівлі або які виключені з біржового списку організаторів торгівлі та на дату виключення не знаходились в активах ІСІ, оцінюються за первісною вартістю з урахуванням дохідності до погашення (або до викупу); Боргові цінні папери, які виключені з біржового списку організаторів торгівлі та на дату виключення знаходились в активах ІСІ, оцінюються за останньою балансовою вартістю з урахуванням дохідності до погашення (або до викупу); Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід.Тобто, у разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів ІСІ, рішення Комісії про зупинення обігу цінних паперів, крім випадку зупинення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення Комісії про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; рішення Комісії про заборону торгівлі цінними паперами, прийнятого відповідно до пункту 16-3 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії підлягають уцінці до нульової вартості, а у разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів ІСІ, рішення Комісії про відновлення обігу цінних паперів, крім випадку відновлення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення Комісії про відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку, щодо цінних паперів, обіг яких було зупинено на підставі рішення Комісії про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; про відновлення торгівлі цінними паперами, торгівля якими була зупинена на підставі рішення Комісії відповідно до пункту 16-3 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії підлягають дооцінці до справедливої вартості. 3.2.6. Фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, відноситься фінансові активи утримувані до погашення, якщо існує намір та здатність утримувати їх до погашення. Після первісного визнання вони оцінюються за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка за вирахуванням збитків від знецінення, якщо вони є. Товариство, яке у звітному періоді розраховує процентний дохід шляхом застосування ефективної ставки відсотка до амортизованої собівартості фінансового активу згідно з пунктом 5.4.1(б), в наступних звітних періодах розраховує процентний дохід шляхом застосування ефективної ставки відсотка до валової балансової вартості в разі зменшення кредитного ризику за фінансовим інструментом, внаслідок чого фінансовий актив перестає бути кредитно-знеціненим, а таке зменшення може бути об'єктивно пов'язане з подією, що сталась після застосування вимог, передбачених пунктом 5.4.1(б) (на кшталт підвищення кредитного рейтингу позичальника) Товариство використовує для обліку дебіторської заборгованості, яка виникла за договорами уступки прав вимоги, метод справедливої вартості, оскільки на підставі обґрунтованих суджень найвищого управлінського персоналу Товариства не використовує бізнес-модель «утримання фінансових активів для отримання передбачених договором грошових потоків». У зв'язку з цим, керуючись положеннями пп. 4.1.2, пп. 4.1.4 МСФЗ 9 та ст. 1 Закону № 996, Товариство використовує для обліку такої заборгованості оцінку за їхньою справедливою вартістю. Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю, якщо він придбавається з метою одержання договірних грошових потоків і договірні умови фінансового активу генерують грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, який обліковується за амортизованою вартістю. Облікова політика щодо подальшої оцінки фінансових інструментів розкривається нижче у відповідних розділах облікової політики. Товариство безпосередньо зменшує валову балансову вартість фінансового активу, якщо суб'єкт господарювання не має обґрунтованих очікувань щодо відновлення фінансового активу в цілому або його частини. Списання являє собою подію припинення визнання (див. пункт Б3.2.16(н)). Модифіковані фінансові активи. Якщо договірні грошові потоки за фінансовим активом зазнали перегляду або модифікації, а визнання фінансового активу припинене не було, то Товариство оцінює, чи мало місце значне зростання кредитного ризику за фінансовим інструментом згідно з пунктом 5.5.3 шляхом порівняння: (а) ризику настання дефолту (невиконання зобов’язань) станом на звітну дату (на основі модифікованих договірних умов); і (б) ризику настання дефолту (невиконання зобов’язань) станом на дату первісного визнання (на основі первісних договірних умов, що не зазнали модифікації).

Фінансовий актив визнається, якщо він є грошовими коштами, інструментом власного капіталу іншого суб’єкта господарювання, контрактним правом отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб’єкта господарювання, контрактом, який є похідним або непохідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу, або іншим чином. Активи ІСІ первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку на дату зарахування активу до складу активів ІСІ. Активи ІСІ визнаються за умови відповідності критеріям визнання. Актив визнається, коли є ймовірним надходження майбутніх економічних вигід і актив має собівартість або вартість, яку можна достовірно виміряти. Первісне визнання, первісна оцінка, подальша оцінка активів ІСІ та припинення їх визнання визначаються відповідними МСФЗ. Фінансовий актив визнається тоді, коли ІСІ стає стороною контрактних положень щодо цього інструмента (параграф 3.1.1 МСФЗ 9). Коли фінансовий актив вперше визнається в активах ІСІ, він класифікується відповідно до параграфів 4.1.1 – 4.1.5 МСФЗ 9. Фінансовий актив визнається тоді, коли ІСІ стає стороною контрактних положень щодо цього інструмента (параграф 3.1.1 МСФЗ 9). Коли фінансовий актив вперше визнається в активах ІСІ, він класифікується відповідно до параграфів 4.1.1 – 4.1.5 МСФЗ 9. За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов’язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов’язань до 12 місяців) та довгострокові (зі строком виконання зобов’язань більше 12 місяців). Товариство класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників: а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами; та б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу. Товариство визнає такі категорії фінансових активів: • фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку; • фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю. Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань: • фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю; • фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. З метою коректного визначення категорії, за якою мають класифікуватись фінансові активи, Товариство проводить наступні тестування та оцінки: «визначення бізнес-моделі» - оцінка, за допомогою якої Товариство визначає мету утримання портфелю фінансових активів; «тест характеристик передбачених договором грошових потоків» - тест, за допомогою якого аналізуються характеристики передбачених договором грошових потоків фінансового активу. За результатами визначення бізнес-моделі та результатами «тесту характеристик передбачених договором грошових потоків» визначається класифікація фінансового активу. Термін «бізнес-модель» визначає те, яким чином Товариство управляє фінансовими активами з метою отримання грошових потоків. Бізнес-модель визначається провідним управлінським персоналом Товариством та звичайно характеризує діяльність Банку, яку він проводить з метою досягнення поставлених цілей. Визначаються 2 основні бізнес-моделі: 1) бізнес-модель «утримання фінансових активів для отримання передбачених договором грошових потоків»; 2) бізнес-модель «утримання фінансових активів для отримання передбачених договором грошових потоків або продажу». Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю . При припиненні визнання фінансового активу повністю різниця між: а) балансовою вартістю (оціненою на дату припинення визнання) та б) отриманою компенсацією (включаючи будь-який новий отриманий актив мінус будь-яке нове взяте зобов’язання) визнають у прибутку або збитку. Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю, якщо він придбавається з метою одержання договірних грошових потоків і договірні умови фінансового активу генерують грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, який обліковується за амортизованою вартістю. Облікова політика щодо подальшої оцінки фінансових інструментів розкривається нижче у відповідних розділах облікової політики. Фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю, за виключенням: 1) фінансових зобов’язань, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки; 2) фінансових зобов’язань, які виникають у разі, коли передавання фінансового активу не відповідає умовам припинення визнання або коли застосовується принцип продовження участі; 3) договорів фінансової гарантії, авалю, поруки; 4) зобов’язань з кредитування за ставкою, нижче ринкової; 5) умовного відшкодування, визнаного Товариство, як покупцем під час об’єднання бізнесів, до якого застосовується МСФЗ 3 “Об’єднання бізнесу”. Таке умовне відшкодування в подальшому оцінюється за справедливою вартістю з переоцінкою через прибутки/збитки. Під час первісного визнання фінансове зобов’язання може бути класифіковане без права його наступної рекласифікації, як таке, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо: - це дозволить усунути або значно зменшити непослідовність оцінки або визнання, яка б виникла внаслідок використання різних баз оцінки до активів або до зобов’язань, або до визнання пов’язаних з ними прибутків та збитків; договір містить один або декілька вбудованих похідних інструментів, при цьому основний договір не є фінансовим активом (крім випадків, коли вбудований похідний інструмент є незначним або відокремлення такого вбудованого похідного інструменту від основного договору було б заборонено). - Класифікація фінансових зобов’язань не зміниться внаслідок застосування МСФЗ 9.

Фінансові активі, оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку (окрім випадків, коли їх оцінюють за амортизованою собівартістю), до них відносяться зокрема акції та частки (паї) капіталу інших суб’єктів господарювання, якщо відсоток володіння менш 20 %, фінансові активи, доступні для продажу. Витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання фінансового активу, не включаються до їх вартості при первісній оцінці для фінансових активів, які класифікуються як такі, що оцінюються за справедливою вартістю, а визнаються у складі прибутку або збитку. Після первісного визнання оцінюються за справедливою вартістю. Справедлива вартість активів, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі. Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, актив оцінюється за найменшим з біржових курсів, визначених та оприлюднених на кожному з організаторів торгівлі. При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних. Оцінка активів, що перебувають у біржовому списку організатора торгівлі і при цьому не мають визначеного біржового курсу на дату оцінки, здійснюється за останньою балансовою вартістю. Для оцінки активів, що не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі, та паїв (часток) господарських товариств за обмежених обставин наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість. Це може бути тоді, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні. Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, справедлива вартість визначається за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку. Неринкові активи, справедливу вартість яких неможливо визначити, обліковуються за собівартістю з вирахуванням збитків від знецінення, якщо вони є. Боргові цінні папери, які не допущені до торгівлі на організаторах торгівлі або які виключені з біржового списку організаторів торгівлі та на дату виключення не знаходились в активах ІСІ, оцінюються за первісною вартістю з урахуванням дохідності до погашення (або до викупу); Боргові цінні папери, які виключені з біржового списку організаторів торгівлі та на дату виключення знаходились в активах ІСІ, оцінюються за останньою балансовою вартістю з урахуванням дохідності до погашення (або до викупу); Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід.

Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань: • фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю; • фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. Фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю, за виключенням: 1) фінансових зобов’язань, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки; 2) фінансових зобов’язань, які виникають у разі, коли передавання фінансового активу не відповідає умовам припинення визнання або коли застосовується принцип продовження участі; 3) договорів фінансової гарантії, авалю, поруки; 4) зобов’язань з кредитування за ставкою, нижче ринкової; 5) умовного відшкодування, визнаного Товариство, як покупцем під час об’єднання бізнесів, до якого застосовується МСФЗ 3 “Об’єднання бізнесу”. Таке умовне відшкодування в подальшому оцінюється за справедливою вартістю з переоцінкою через прибутки/збитки. Під час первісного визнання фінансове зобов’язання може бути класифіковане без права його наступної рекласифікації, як таке, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо: - це дозволить усунути або значно зменшити непослідовність оцінки або визнання, яка б виникла внаслідок використання різних баз оцінки до активів або до зобов’язань, або до визнання пов’язаних з ними прибутків та збитків; договір містить один або декілька вбудованих похідних інструментів, при цьому основний договір не є фінансовим активом (крім випадків, коли вбудований похідний інструмент є незначним або відокремлення такого вбудованого похідного інструменту від основного договору було б заборонено). - Класифікація фінансових зобов’язань не зміниться внаслідок застосування МСФЗ 9.

Фінансова звітність представлена в українській гривні, що є функціональною валютою Товариства. Вся фінансова інформація представлена в українських гривнях, округлених до найближчої тисячі, якщо не вказано інше.

На кожну звітну дату проводиться аналіз дебіторської заборгованості, іншої дебіторської заборгованості та інших фінансових активів на предмет наявності ознак їх знецінення. Збиток від знецінення визнається виходячи з власного професійного судження за наявності об’єктивних даних, що свідчать про зменшення передбачуваних майбутніх грошових потоків за даним активом у результаті однієї або кількох подій, що відбулися після визнання фінансового активу.

Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних (або в основному чинних) на дату балансу. Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою. Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково. Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу. Товариство визнає поточні та відстрочені податки у капіталі, якщо податок належить до статей, які відображено безпосередньо у власному капіталі в тому самому чи в іншому періоді.

Нематеріальним активом визнається немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований. Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю мінус накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. При нарахуванні амортизації нематеріальних активів застосовується прямолінійний метод протягом терміну користування. Термін користування визначається відповідно до правовстановлюючих документів. Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання затверджується наказом директора товариства і не може перевищувати 10 років. Зменшення балансової вартості нематеріальних активів до суми очікуваного відшкодування здійснюється, якщо сума очікуваного відшкодування менша балансової вартості активу. Амортизація нематеріальних активів з невизначеним строком користування (ліцензія) не проводиться.

Нараховані процентні доходи та нараховані процентні витрати, в тому числі нарахований купонний дохід та амортизований дисконт або премія (у тому числі комісії, які переносяться на наступні періоди при первісному визнанні, якщо такі є), не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних статей звіту про фінансовий стан.

З 01.01.2019 року Товариство застосовує МСФЗ № 16 «Оренда» з відображенням в активах та зобов’язаннях на правах орендаря. Первісна оцінка активу з права користування На дату початку оренди орендар оцінює актив з права користування за собівартістю. Собівартість активу з права користування складається з: а) суми первісної оцінки орендного зобов’язання, б) будь-яких орендних платежів, здійснених на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди; в) будь-які первісні прямі витрати, понесені орендарем; та г) оцінку витрат, які будуть понесені орендарем у процесі демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця, на якому він розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди, окрім випадків, коли такі витрати здійснюються з метою виробництва запасів. Орендар несе зобов’язання за такими витратами або до дату початку оренди, або внаслідок використання базового активу протягом певного періоду. Первісна оцінка орендного зобов’язання На дату початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі слід дисконтувати, застосовуючи припустиму ставку відсотка в оренді, якщо таку ставку можна легко визначити. Якщо таку ставку не можна легко визначити, то орендар застосовує ставку додаткових запозичень орендаря. На дату початку оренди орендні платежі, включені в оцінку орендного зобов’язання, складаються з вказаних далі платежів за право використання базового активу протягом строку оренди, які не були сплачені на дату початку оренди: а) фіксовані платежі (в тому числі по суті фіксовані платежі, як описано в параграфі Б42 МСФЗ 16, за вирахуванням будь-яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню. б) зміні орендні платежі, які залежать від індексу чи ставки, первісно оцінені з використанням такого індексу чи ставки на дату початку оренди (як описано в параграфі 28); в) сум, що, як очікується, будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості; г) ціну виконання можливості придбання, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він скористається такою можливістю (оцінену з урахуванням чинників, описаних у параграфах Б37–Б40); та ґ) платежі в рахунок штрафів за припинення оренди, якщо строк оренди відображає реалізацію орендарем можливості припинення оренди. Змінні орендні платежі, що залежать від індексу або ставки, описаних у параграфі 27б), включають, наприклад, платежі, пов’язані з індексом споживчих цін, платежі, пов’язані з еталонною ставкою відсотка (такою як LIBOR), або платежами, які змінюються зі змінами ринкових орендних ставок. Подальша оцінка активу з права користування Після дати початку оренди орендар оцінює актив з права користування, застосовуючи модель собівартості, окрім випадків, коли він застосовує будь-яку з моделей оцінки, описаних в параграфах 34 та 35 МСФЗ № 16 «Оренда». Товариство вибрало: Модель собівартості a) з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків внаслідок зменшення корисності; Подальша оцінка орендного зобов’язання Після дати початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання, а) збільшуючи балансову вартість з метою відобразити процент за орендним зобов’язанням; б) зменшуючи балансову вартість з метою відобразити здійснені орендні платежі; та в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, вказані в параграфі 39–46, або з метою відобразити переглянуті по суті фіксовані орендні платежі (див. параграф Б42) МСФЗ 16.

Безумовна дебіторська заборгованість визнається як актив тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне право одержати грошові кошти. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю. Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості відбувається за амортизованою вартістю. Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Дебіторська заборгованість включає позики та заборгованість покупців за надані послуги, які на звітну дату не були оплачені. Керівництво визначає резерв під знецінення дебіторської заборгованості на основі ідентифікації конкретного покупця, тенденцій платежів, подальших надходжень та розрахунків й аналізу очікуваних майбутніх грошових потоків. При первісному визнанні позики обліковуються за справедливою вартістю виданих коштів, що визначається з використанням ринкових відсоткових ставок на подібні інструменти.

Матеріальний об'єкт визнається основним засобом, якщо він утримується з метою використання в процесі діяльності, для використання у господарської діяльності, для адміністративних цілей або соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання якого більше одного року та вартість якого більше 20 000,00 гривень. Первісно основні засоби оцінюються за собівартістю. У подальшому основні засоби оцінюються за їх собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Сума накопиченої амортизації на дату переоцінки виключається з валової балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу. Дооцінка, яка входить до складу власного капіталу, переноситься до нерозподіленого прибутку, коли припиняється визнання відповідного активу. Не визнаються в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу. Амортизація основних засобів нараховується прямолінійним методом. 3.3.3Нематеріальні активи Нематеріальним активом визнається немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований. Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю мінус накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. При нарахуванні амортизації нематеріальних активів застосовується прямолінійний метод протягом терміну користування. Термін користування визначається відповідно до правовстановлюючих документів. Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання затверджується наказом директора товариства і не може перевищувати 10 років. Зменшення балансової вартості нематеріальних активів до суми очікуваного відшкодування здійснюється, якщо сума очікуваного відшкодування менша балансової вартості активу. Амортизація нематеріальних активів з невизначеним строком користування (ліцензія) не проводиться.

Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання. 3.6.2. Виплати працівникам Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відсутність як забезпечення відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних. 3.6.3. Пенсійні зобов'язання Відповідно до українського законодавства, Товариство нараховує внески на заробітну плату працівників до Пенсійного фонду. Поточні внески розраховуються як процентні відрахування із поточних нарахувань заробітної платні, такі витрати відображаються у періоді, в якому були надані працівниками послуги, що надають їм право на одержання внесків, та зароблена відповідна заробітна платня. Додатково Товариство не має недержавної пенсійної програми з визначеними внесками.

Компанія визнає дохід від надання послуг, коли (або у міру того, як) вона задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяну послугу клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом (параграф 31 МСФЗ 15). Дохід від продажу фінансових активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов: а) Товариство передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу; б) Товариство передало покупцеві ризики та переваги від володіння, пов’язані з фінансовим активів; в) за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами; г) суму доходу можна достовірно оцінити; д) ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією; е) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити

У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду.

Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти. Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак: • Керівництво Товариства сподівається погасити зобов’язання або зобов’язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду; • Керівництво Товариства не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду. Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань. Поточні зобов’язання оцінюються у подальшому за амортизованою вартістю. Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Фінансові зобов’язання - класифікація. Товариство після первісного визнання оцінює та відображає в бухгалтерському обліку всі фінансові зобов’язання за амортизованою собівартістю, за винятком: 1) фінансових зобов’язань, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки; 2) фінансових зобов’язань, які виникають, якщо передавання фінансового активу не відповідає умовам припинення визнання або застосовується принцип продовження участі; 3) договорів фінансової гарантії, аваля, поручительства; 4) зобов’язань з кредитування за ставкою, нижче ринкової; 5) умовної компенсації, визнаної покупцем під час об’єднання бізнесів, до якої застосовується Міжнародний стандарт фінансової звітності 3 “Об’єднання бізнесу”. Така умовна компенсація в подальшому оцінюється за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки. Проценті витрати за фінансовими зобов’язаннями, що відносяться до категорії оцінюваних за амортизованою собівартістю, визнаються з використанням ефективної ставки відсотка у складі доходів або витрат. Фінансові зобов’язання можуть оцінюватись за справедливою вартістю з переоцінкою через прибутки/збитки в наступних випадках: 1) за похідними фінансовими інструментами; 2) в разі, якщо вони створені або придбані з метою наступного продажу або зворотного викупу.

Дебіторська заборгованість визнається як фінансовий актив, якщо за нею очікується отримування грошових коштів або фінансових інструментів. Дебіторська заборгованість визнається, коли існують контрактні відношення щодо цього інструменту та первісно оцінюється за справедливою вартістю. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (строк погашення протягом 12 місяців з дати фінансової звітності) та довгострокову (строк погашення більше 12 місяців з дати фінансової звітності). Довгострокова дебіторська заборгованість, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення цієї вартості залежить від виду заборгованості та строку її погашення. Безумовна дебіторська заборгованість визнається як актив тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне право одержати грошові кошти. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю. Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості відбувається за справедливою вартістю. Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.

Компанія визнає дохід від надання послуг, коли (або у міру того, як) вона задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяну послугу клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом (параграф 31 МСФЗ 15). Дохід від продажу фінансових активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов: а) Товариство передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу; б) Товариство передало покупцеві ризики та переваги від володіння, пов’язані з фінансовим активів; в) за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами; г) суму доходу можна достовірно оцінити; д) ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією; е) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити

У відповідності до МСБО 24 «Розкриття інформації про пов’язані сторони», сторони вважаються пов’язаними, якщо одна сторона має можливість контролювати іншу сторону або чинити значний вплив на діяльність іншої сторони в процесі прийняття фінансових або операційних рішень. При розгляді кожної можливої пов’язаної сторони особлива увага приділяється змісту відношень, а не тільки їх юридичній формі. Пов’язані сторони можуть укладати угоди, які не проводилися б між непов’язаними сторонами. Ціни та умови таких угод можуть відрізнятися від цін та умов угод між непов’язаними сторонами. До пов'язаних сторін або операцій з пов'язаними сторонами належать: • підприємства, які прямо або опосередковано контролюють або перебувають під контролем, або ж перебувають під спільним контролем разом з Товариством; • асоційовані компанії; • спільні підприємства, у яких Товариство є контролюючим учасником; • члени провідного управлінського персоналу Товариства; • близькі родичі особи, зазначеної вище; • компанії, що контролюють Товариства, або здійснюють суттєвий вплив, або мають суттєвий відсоток голосів у Товаристві; • програми виплат по закінченні трудової діяльності працівників Товариства або будь-якого іншого суб'єкта господарювання, який є пов'язаною стороною Товариства.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "АДВАЙТА"

Україна

Товариство з обмеженою відповідальністю

Україна

вулиця Самарського Якова, буд. 12А, кімната 311, м. ДНІПРО, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА обл., 49044, УКРАЇНА

Україна

66.30 Управління фондами (основний) 64.30 Трасти, фонди та подібні фінансові суб'єкти

Ця фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності

Ця фінансова звітність Товариства підготовлена виходячи з припущення безперервності діяльності, відповідно до якого реалізація активів і погашення зобов’язань відбувається в ході звичайної діяльності. Фінансова звітність не включає коригування, які необхідно було б провести в тому випадку, якби Товариство не могло продовжити подальше здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до принципів безперервності діяльності. Припущення про безперервність діяльності суб'єкта господарювання, що звітує, та про те, що ця діяльність триватиме в передбачуваному майбутньому. Як «передбачуване майбутнє» розглядають щонайменше період у 12 місяців. Таку саму вимогу містить і п.25 МСБО (IAS) 1: складаючи фінансову звітність, управлінський персонал повинен оцінювати здатність суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі. По суті, безперервність є: – по-перше, свідченням того, що підприємство є ліквідним і платоспроможним (здатне генерувати надходження грошових коштів у достатній кількості для погашення зобов'язань перед постачальниками, кредиторами, працівниками, державою тощо); – по-друге, демонструє відсутність планів та підстав для його ліквідації чи припинення. 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала широкомасштабне військове вторгнення в Україну по всій довжині спільного кордону – з території росії, білорусі, а також анексованого Криму. Таким чином, вплив війни на бізнес залежить від розвитку подій на фронтах. Уряд, НБУ, НКЦПФР приймають рішення покликанні мінімізувати негативний вплив наслідків військової агресії російської федерації проти України та сприяти стабільності економіки і ринків капіталу. У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX , який кожні три місяця продовжується Торгово-промислова палата визнає військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинам. Зазначені обставини є форс-мажорними (надзвичайними, невідворотними) з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення для всіх без винятку суб’єктів господарювання. На дату оприлюднення звіту Товариство не має намірів ліквідуватися або припинити діяльність, невизначеності щодо подій чи умов, які можуть спричинити значний сумнів щодо здатності Товариства продовжувати діяльність на безперервній основі немає. Ця фінансова звітність відображає поточну оцінку (судження) керівництва стосовно можливого впливу економічних умов на операції та фінансове положення Товариства та не містить будь-яких коригувань відображених сум, які були б необхідні, якби Товариство було неспроможним продовжувати свою діяльність та реалізовувало свої активи не в ході звичайної діяльності. Майбутні умови можуть відрізнятися від оцінок керівництва. Дана фінансова звітність не включає ніяких коригувань, які могли б мати місце як результат такої невизначеності. Про такі коригування буде повідомлено якщо вони стануть відомими і їх буде можливо оцінити. Припущення про безперервність діяльності: виходячи з вищевикладеного, керівництво вважає обґрунтованим складання цієї фінансової звітності на основі припущення, що Товариство є організацією, здатною продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

Положення облікової політики застосовувались Товариством послідовно в звітних періодах, наведених в цій фінансовій звітності для подібних операцій, інших подій або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Облікова політика звітного періоду відповідає обліковій політиці, що застосовувалася в попередньому звітному році.

При складанні Фінансової звітності Товариство застосувало всі нові і змінені стандарти й інтерпретації, затверджені РМСБО та КМТФЗ, які належать до його операцій і які набули чинності на 31 грудня 2025 року. Стандарти, які були випущені, але ще не вступили в силу за поточний період Товариством не застосовувались. Товариство не застосовувало достроково у фінансовій звітності станом на 31.12.2025 наведені зміни до МСФЗ, тлумачення та поправки, які були випущені, але ще не набрали чинності. Товариство наразі оцінює можливий вплив цих поправок на його фінансову звітність та має намір їх використовувати з дати вступу в дію по відношенню до операцій, які проводяться в межах його господарської діяльності.

2.4.1. Зміни до стандартів, що були випущені та набули чинності з 1 січня 2025 року

2.4. 2. МСФЗ, які прийняті, але не вступили в дію

Товариство достроково не застосовувало будь-які стандарти, поправки та тлумачення, які ще не набрали чинності.

МСФЗ 18 "Подання та розкриття інформації у фінансовій звітності" (далі - МСФЗ 18).

Новий МСФЗ 18 замінює МСБО 1 "Подання фінансової звітності".

Відповідно до МСФЗ 18 мета фінансової звітності полягає в наданні фінансової інформації про активи, зобов'язання, власний капітал, доходи та витрати суб'єкта господарювання, що звітує, яка є корисною для користувачів фінансової звітності в оцінюванні перспектив майбутніх чистих грошових надходжень до суб'єкта господарювання та оцінюванні того, як управлінський персонал розпоряджається економічними ресурсами суб'єкта господарювання.

Для досягнення мети фінансової звітності суб'єкт господарювання надає інформацію в основних фінансових звітах і розкриває її в примітках, реалізуючи це в наданні структурованих зведень визнаних активів, зобов'язань, власного капіталу, доходу, витрат і грошових потоків суб'єкта господарювання, що звітує, які є корисними для користувачів фінансової звітності.

Серед нових вимог МСФЗ 18, що покращують якість фінансової звітності, є вимоги щодо обов'язкового визначення проміжних підсумків у звіті про прибутки та збитки, вимоги щодо розкриття інформації про показники ефективності, визначені керівництвом, та додавання нових принципів агрегування та дезагрегування інформації.

МСФЗ 18 запроваджує нову структуру для звіту про прибутки або збитки та передбачає, що суб'єкт господарювання повинен буде класифікувати всі доходи та витрати у своєму звіті про прибутки або збитки за однією з п'яти категорій: операційна, інвестиційна, фінансова, податки на прибуток і припинена діяльність. МСФЗ 18 запроваджує нові обов'язкові підсумки та проміжні підсумки і вимагає їх подання у звіті про прибутки та збитки, зокрема "операційні прибутки або збитки", "прибутки або збитки до фінансування та податку на прибуток", "прибутки або збитки".

МСФЗ 18 установлює вимоги щодо визначення суб'єктом господарювання свого основного виду господарської діяльності, що впливає на класифікацію доходів та витрат за зазначеними вище категоріями. Залежно від основного виду господарської діяльності деякі доходи та витрати можуть бути класифіковані не в інвестиційній чи фінансовій категорії, а в операційній категорії. Це, зокрема, може стосуватися суб'єктів господарювання, які інвестують в активи певних типів або надають фінансування клієнтам. Для визначення основного виду господарської діяльності та класифікації доходів і витрат за відповідними категоріями радимо детально вивчити відповідні пункти МСФЗ 18.

Також МСФЗ 18 уводить нові розкриття (за наявності): визначені управлінським персоналом показники результатів діяльності, що визначаються як проміжні підсумки доходів та витрат, які:

МСФЗ 18 вимагає розкриття інформації про всі основні визначені управлінським персоналом показники результатів діяльності суб'єкта господарювання в одній примітці до фінансової звітності, а також про кожен такий показник, включаючи те, як управлінський персонал бачить суть цього показника та як цей показник порівнюється із відповідними показниками, подання яких вимагається МСФЗ 18. Ця інформація має розкриватися в складі фінансової звітності, яка підлягатиме обов'язковому аудиту.

МСФЗ 18 також установлює вдосконалені вимоги стосовно агрегування та дезагрегування інформації в основних фінансових звітах та/або примітках, спрямовані на забезпечення більш глибокого і чіткого розумінням фінансових результатів. МСФЗ 18 вимагає, щоб агрегування та дезагрегування інформації здійснювалося з посиланням на спільні та відмінні характеристики. Також суб'єкт господарювання позначає та описує статті, подані в основних фінансових звітах або примітках у спосіб, що правдиво подає характеристики статті, надаючи всі описи та пояснення, необхідні користувачеві фінансової звітності для розуміння таких статей. Передбачено вимоги щодо подання детальнішої інформації з униканням загальних позначень, таких як "інше" / "інші".

Ураховуючи суттєві зміни до подання інформації у фінансовій звітності суб'єктам господарювання потрібно завчасно розпочати вивчення МСФЗ 18 та підготовку до звітування за ним. Слід почати із визначення його впливу на розкриття інформації у фінансовій звітності, з перегляду облікової політики, агрегування даних, адаптації облікових систем і процесів для підготовки фінансової звітності.

МСФЗ 18 застосовується ретроспективно.

У зв'язку із прийняттям МСФЗ 18 РМСБО оновила Таксономію XBRL у версії 2025 року, розробивши окремі точки входу для тих суб'єктів господарювання , які проводжують звітувати за МСБО 1, та для тих суб'єктів господарювання, які достроково перейшли на МСФЗ 18. У Таксономії UA МСФЗ  XBRL 2025 для заповнення буде доступним тільки версія для суб'єктів господарювання, які продовжують складати фінансову звітність, застосовуючи МСБО 1.

Також РМСБО цього року оприлюднила два документи рекомендаційно-роз'яснювального характеру та навчальний матеріал:

Цим документом додано ілюстративні приклади до вже опублікованих Ілюстративних прикладів, Рекомендацій із впровадження, Основ для висновків до таких МСФЗ: МСФЗ 18, МСФЗ 7, МСБО 8 "Основа для складання фінансової звітності", МСБО 36 "Зменшення корисності активів", МСБО 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи", МСБО 1.

Метою цих прикладів було продемонструвати, як суб'єкт господарювання може застосовувати вимоги МСФЗ для розкриття інформації  про невизначеності у фінансовій звітності, зокрема про вплив кліматичних ризиків, але не тільки.

Основи для висновків, Ілюстративні приклади та Рекомендації із впровадження є документами, що доповнюють відповідні МСФЗ, але не є частиною МСФЗ. Ці документи відображають певні аспекти вимог МСФЗ, але не надають офіційних тлумачень та додаткових вимог. Використання цих документів може бути корисним для розуміння концепцій та принципів, що закладені в МСФЗ.

Цей навчальний матеріал був вперше випущений у січні 2021 року у відповідь на питання зацікавлених сторін під час пандемії COVID-19. Документ було переглянуто й оприлюднено у квітні 2025 року з метою актуалізації вимог до нових стандартів та змін в існуючі стандарти, вилучення посилань на пандемію COVID-19 і повʼязане з нею напружене економічне середовище.

Документ створено для того, щоб надати регуляторам глобальний орієнтир для оновлення або розроблення національних вимог і рекомендацій щодо управлінських коментарів або подібних звітів. Також надається комплексний ресурс для суб'єктів, щоб задовольнити інформаційні потреби користувачів. Розробляючи оновлені Коментарі керівництва, РМСБО спиралася на інновації у звітності. Оновлені Коментарі керівництва підтримують надання взаємопов'язаної інформації в Коментарях керівництва, а також у всіх коментарях керівництва та інших фінансових звітах загального призначення. Зокрема, це може стосуватися узгодження інформації, що подається у фінансовій звітності та звітності зі сталого розвитку. Цей документ не є обов'язковим до застосування для складання фінансової звітності за МСФЗ і може мати допоміжне значення для прийняття управлінських рішень.

Звітність із сталого розвитку. 

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.10.2024 № 1015-р схвалено Стратегію запровадження підприємствами звітності із сталого розвитку (далі - Стратегія).

Метою Стратегії є запровадження подання підприємствами звітності зі сталого розвитку до 2030 року, що забезпечить адаптацію національного законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - ЄС), сприятиме доступу українських підприємств до міжнародних ринків капіталу та залученню іноземних інвестицій.

У ЄС питання звітування із сталого розвитку врегульовано у прийнятій Європейським Парламентом і Радою Директиві (ЄС) 2022/2464 від 14.12.2022 про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 537/2014, Директиви 2004/109/ЄС, Директиви 2006/43/ЄС і Директиви 2013/34/ЄС щодо корпоративної звітності із сталого розвитку (далі - Директива 2022/2464/ЄС) та Делегованому Регламенті Комісії (ЄС) 2023/2772, що доповнює Директиву 2013/34/ЄС Європейського Парламенту і Ради щодо стандартів звітності із сталого розвитку. Зокрема, зазначеним Регламентом затверджено Європейські стандарти звітності із сталого розвитку (ESRS), які відповідні підприємства повинні використовувати для звітування із сталого розвитку згідно зі статтями 19a і 29a оновленої Директиви 2013/34/ЄС.

Вимоги Директиви 2022/2464/ЄС реалізуються через стандарти звітності, які передбачають розкриття загальної інформації, інформації про екологічні питання, соціальні та трудові питання та питання корпоративного управління. Є 12 стандартів, які охоплюють усі аспекти сталого розвитку: ESRS 1 "Загальні вимоги", ESRS 2 "Загальні розкриття", E1 "Зміна клімату", E2 "Забруднення", E3 "Водні та морські ресурси", E4 "Біорізноманіття та екосистеми", E5 "Циркулярна економіка", S1 "Власна робоча сила", S2 "Працівники у ланцюгу вартості", S3 "Вплив на громади", S4 "Споживачі та кінцеві користувачі", G1 "Ділова поведінка".

Звітність із сталого розвитку не є фінансовою звітністю. Відповідно до проєкту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо запровадження звітності із сталого розвитку" від 04.08.2025 № 13598 (далі - Проєкт № 13598), звітність із сталого розвитку має бути частиною звіту про управління та подаватися одночасно із фінансовою звітністю. Звітність із сталого розвитку, яка має бути обов'язковою до подання визначеним колом суб'єктів господарювання, згідно з Проєктом № 13598 має складатися за стандартами звітності із сталого розвитку, які прийняті Європейською комісією. Відповідно до Проєкту № 13598 першим звітним періодом, за який підприємства подають звітність із сталого розвитку за стандартами звітності із сталого розвитку, для великих підприємств, середня кількість працівників яких за рік, що передує звітному, становить понад 500 осіб, - 2027 рік; для материнських підприємств великої групи, середня кількість працівників яких за рік, що передує звітному, на консолідованій основі становить понад 500 осіб, - 2027 рік; для великих підприємств та материнських підприємств великої групи, крім тих, що зазначені вище, - 2028 рік; для малих та середніх підприємств, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому ринку капіталу, - 2029 рік.

Також у Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" та деяких законів України щодо удосконалення законодавства у сфері аудиторської діяльності" від 05.09.2025 № 14016, яким передбачено встановлення вимог до аудиторів щодо підготовки звіту з обов'язкового надання впевненості щодо звітності зі сталого розвитку. 

Підготовка звітності із сталого розвитку вимагатиме здійснення великого обсягу робіт у частині визначення ризиків, можливостей і впливу, суттєвості впливу, ланцюжка створення вартості, їх оцінки та належної перевірки, тому суб'єктам господарювання потрібно розпочати підготовчу роботу з аналізу інформації, розроблення плану складання звітності із сталого розвитку, збору і перевірки інформації, необхідної для складання такої звітності.

Після звітної дати не відбулося жодних подій, які справили б істотний вплив на показники фінансової звітності Товариства та вимагають розкриття інформації згідно МСБО 10 «Події після звітного періоду» в примітках до цієї фінансової звітності.

Відповідно до законодавства та внутрішніх документів Товариства фінансову звітність до випуску затверджує керівник Товариства.

2025-02-27

Ні учасники Товариства, ні інші особи не мають права вносити зміни до цієї фінансової звітності після її затвердження до випуску

До пов'язаних сторін або операцій з пов'язаними сторонами належать: • підприємства, які прямо або опосередковано контролюють або перебувають під контролем, або ж перебувають під спільним контролем разом з Товариством; • асоційовані компанії; • спільні підприємства, у яких Товариство є контролюючим учасником; • члени провідного управлінського персоналу Товариства; • близькі родичі особи, зазначеної вище; • компанії, що контролюють Товариства, або здійснюють суттєвий вплив, або мають суттєвий відсоток голосів у Товаристві; • програми виплат по закінченні трудової діяльності працівників Товариства або будь-якого іншого суб'єкта господарювання, який є пов'язаною стороною Товариства.

Пов'язаними фізичними особами ТОВ "КУА "АДВАЙТА" є

- громадянка України Шевченко Наталія Валеріївна, часткою в статутному капіталі ТОВ "КУА "АДВАЙТА" не володіє. Займає посаду директора ТОВ "КУА "АДВАЙТА". Протягом звітного періоду отримувала заробітну плату за відпрацьований час згідно системи оплати праці. Додаткових винагород, компенсацій, бонусів та інших додаткових виплат не отримувала.

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ "КУА "АДВАЙТА" - Токарєва Ольга Володимирівна.

Протягом звітних періодів у Товариства виникали операції з пов'язаними сторонами, в т.ч оплати праці директору Товариства.

Поточна заборгованість за розрахунками з оплати праці керівному персоналу на кінець звітного періоду складає 20 тис. грн.

Визнання та оцінка основних засобів Основні засоби в цілому відображені за первісною (історичною) вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення в разі їх наявності. Основні засоби обліковуються та відображаються у фінансовій звітності Товариства у відповідності з МСБО 16. Основними засобами Товариства є матеріальні активи, очікуваний строк використання яких більше 1 року. Первісна вартість основних засобів включає ціну придбання, непрямі податки, імпортні мита, які пов'язані з придбанням основних засобів і не підлягають відшкодуванню, витрати на установку та налагодження основних засобів, доставку, а також інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні до використання із запланованою метою. Витрати на поліпшення основних засобів капіталізуються тільки в тих випадках, коли вони призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від основного засобу. Всі інші витрати визнаються у звіті про фінансові результати у складі витрат у тому періоді, в якому вони понесені. Припинення визнання основних засобів відбувається після їх вибуття або в тих випадках, коли подальше використання активу, як очікується, не принесе економічних вигод. Основні засоби Товариства класифікують за такими групами ( класами) група 4 - машини та обладнання, з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та або програм, які визнаються нематеріальним активом), ксерокси, інші інформаційні системи, комутатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, факси, радіостанції, обладнання зв'язку, вартість яких перевищує 20 000,00 грн.; група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі); група 9 - інші основні засоби; група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи. Для визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, визначення терміну їх корисного використання, визначення єдиних методологічних засад облікової політики необоротних активів і застосування методів оцінки та нарахування зносу створено технічну експертну комісію в складі керівників виробничих служб (відділів) Товариства. Амортизація. Амортизація основних засобів починається з місяця, наступного за місяцем, коли такий актив стає придатним до використання. Амортизація нараховується з використанням прямолінійного методу шляхом списання вартості, яка амортизується протягом строку корисного використання активу. При введенні в експлуатацію встановлюються індивідуальні терміни корисного використання для окремих основних засобів виходячи з дійсного стану таких об'єктів (будівлі та споруди 20-50 років, машини та устаткування 10-15 років, інструменти, прилади та інші основні засоби 4-8 років). Строки використання основних засобів переглядаються у випадках: -зміни економічних вигід від використання груп (видів) основних засобів - комісією; -при капіталізації витрат (або при частковому списанню) окремого об'єкта основних засобів - робочою комісією. Ліквідаційна вартість основних засобів визначається рівною нулю. Переоцінка здійснюється один раз на рік станом на 31 грудня при виникненні необхідності її проведення. Межу суттєвості для проведення переоцінки, а саме величину розриву між залишковою та справедливою вартістю основних засобів встановити на рівні 20 %. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Якщо у первинних документах, якими оформлюється придбання (виготовлення) основних засобів чи введення їх в експлуатацію безпосередньо не зазначається мета використання основного засобу (виробниче чи невиробниче використання), вважати, що основний засіб призначається для виробничого використання. У протилежному разі, якщо основний засіб призначається для невиробничого використання, про це обов'язково повинно бути зазначено у первинних документах, якими оформлюється придбання, виготовлення чи введення в експлуатацію таких невиробничих основних засобів.

Переоцінка основних засобів протягом звітного періоду не відбувалась; зменшення корисності та відновлення корисності не визнавалося; інших змін первісної вартості та суми зносу основних засобів у звітному періоді не було; основних засобів, щодо яких могли б існувати передбачені чинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження немає; переданих у заставу основних засобів немає; угоди про придбання в майбутньому основних засобів не укладалась; основних засобів, що тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція, тощо) немає; повністю амортизовані основні засоби, що продовжують використовуватися - відсутні; вилучення основних засобів для продажу в звітному періоді не здійснювалось; основних засобів, отриманих за рахунок цільового використання впродовж звітного періоду не було; зміни розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками) впродовж звітного періоду не було. Незважаючи на те, що балансова вартість основних засобів дорівнює 0 грн, керівництво Товариства, враховуючі п.57 МСБО 16, вважає, що строк економічної експлуатації основних засобів має продовжуватися.

Торговельна та інша дебіторська заборгованість

Дебіторська заборгованість Товариства не має забезпечення. Прострочена дебіторська заборгованість відсутня. Товариство проводить аналіз та оцінку рівня кредитного ризику з використанням індивідуального підходу.

На 31.12.2025 Товариством створено кредитні збитки (резерв на знецінення )з моменту первісного визнання фінансових інвестицій відповідно до МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" використовуючи метод матриці резервів на суму 0т.грн., станом на 31.12.2024р. вони дорівнювали 450,0 тис. грн.

Аналіз дебіторської заборгованості за строками виникнення

Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Амортизація нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу з використанням щорічної норми 33%. Нематеріальні активи, які виникають у результаті договірних або інших юридичних прав, амортизуються протягом терміну чинності цих прав. Амортизація нематеріальних активів з невизначеним строком користування (ліцензія) не проводиться.

Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання.

Основні компоненти витрат з податку на прибуток за звітний період: